Нововоронцовський районний краєзнавчий музей
четвер, 29 січня 2015 р.
Десять йшло проти ста, бо за ними Україна свята
понеділок, 19 січня 2015 р.
День Соборності України
Виявом вищої історичної
справедливості є Указ Президента про відзначення в Україні 22 січня Дня
Соборності.
Сьогодні, на початку 3-го
тисячоліття ідея соборності постала з новою нагальністю й силою.
Ми всі різні, але прагнути одностайності
у ставленні до Батьківщини – наш священний обов’язок.
Саме тому, сьогодні, 19 січня, у
читальному залі Нововоронцовської районної бібліотеки організовано книжкову виставку-альманах
«Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!», яка закликає вас підтримати й продовжити
героїчні досягнення наших предків, виправдати їх сподівання та стати гордістю
для наших нащадків.
пʼятниця, 16 січня 2015 р.
Спасибі вам за ці степи

Матеріали стенду розповідають користувачам
бібліотеки про сповнений працею на землі та служінню людям, короткий і
нелегкий життєвий шлях, який випав на долю Віктора Івановича. Свою трудову
діяльність він розпочав за направленням у колгоспі «Червонофлотець» на посаді
головного інженера. З 1975 року він очолював це господарство до останнього дня
свого життя, а це не мало – тридцять років . Протягом цих років багато зусиль
довелося докласти на вдосконалення виробництва, організацію праці
людей,створення належних умов для них. Та й 90-і роки були складними для
сільського господарства в плані реформування. Тут важлива була думка лідера та
його авторитет, ділові якості. Він проявив себе як смілива, рішуча,
відповідальна і неординарна людина, чудовий спеціаліст та організатор. Про нього
в свій час неодноразово писали районна та обласна газети,видано декілька книжок
. Віктор Іванович обирався депутатом обласної, районної і сільської рад, головою
обласної ради колгоспників, був делегатом ІУ Всесоюзного з’їзду колгоспників.
Нагороджений урядовими нагородами: орденами, медалями, присвоєно звання
«Заслужений працівник сільського господарства».
Помер В.І. Литовченко 5 січня 2005 року на
робочому місці.
Колгосп «Червонофлотець», як і весь район,
славився неабиякими успіхами у сільськогосподарському виробництві і займав
передові позиції у вирощуванні зернових культур. Хліба завжди було достатньо
всім: і колгоспникам, і району та області, і державі, за планом і понад план.
Колгоспники жили і трудилися однією дружньою сім’єю і голову колгоспу вважали
за батька. Тож сільські трударі довго пам’ятатимуть талановитого керівника,
справжнього господаря на землі і чудову людину.
Підписатися на:
Дописи (Atom)