Творчість наших читачів


ПІСНЯ   ПРО  НОВОВОРОНЦОВКУ                                                                                                                    слова Олега Тимкова,
 музика Миколи Синьогуба
Воронцовська земля, ти колиска  моя        
Зореносна, тендітна і мила.                         
  Воронцовко, мій край дорогий.
Серед буйних степів,
І ланів, і гаїв                                                           
Я стою, як завжди молодий.
Воронцовка моя, Воронцовка, моя,
Золотий, хліборобський наш край.                                                                                         Воронцовка моя, Воронцовка моя,                                                                                             Знову  піснею нас привітай.            
Із прадавніх часів ця відома земля                
Запорізькою славою вкрита.                
Серед квітів і трав,
І річок, і дібров,              
Кров козача, як море розлита.
І встають немов квіти рясні навесні,
Сивочолі діди, ветерани війни
Серед білих беріз,
Де зростав верболіз,
Знов крокують в майбутнє вони.
І вітають нас завжди надворі,
Як вогні помаранчеві зорі.
Солов"я зранку спів,
Навіває мотив,
Молодих золотої любові

НОВОВОРОНЦОВКА
                                              Владимир Краев


Край, родимый в труде и заботе,                                                     
Добра людям немало дает.
А Нововоронцовка в работе,
На Херсонщине тон задает.
 
Нововоронцовка дорогая,
Ты  навеки нам с детства мила.
Твоим людям земля золотая,
Много радости в жизни дала.
 
Здесь повсюду красивые села,
Разместились в степи, по Днепру.
В них живут работящие люди,
Как не быть тут веселью, добру.
 
Они в жизни известны задором,
Им присуща во всем новизна.
Они славятся танцами, хором,
О них знает родная страна.
 
Разве может забыть Воронцовка,
Своих верных сынов,  дочерей,
С фашизмом сражений героев,
Животноводства ферм и полей.
 
Лейтенант Бережной, пулеметчик,
Стойко с немцами дрался в Крыму.
За отвагу посмертно Героя,
Присвоено звание ему.
 
Крипак Надя со школы девчонкой,
На ферму работать пришла.
Потом знатной стала дояркой,
И в этом призвание нашла.
 
 
 
 
Топчий Николай комбайнером,
Лучше всех урожай убирал.
Ставши Героем Труда, примером
Он десятки коллег увлекал.
 
В Нововоронцовке жил  и трудился,
Макар Дудченко – Герой Труда.
О нем ходят легенды и были,
О нем помнить здесь будут всегда.
 
С сильной волей людей очень много,
В чудесном краю было и есть.
Всех же назвать нам их невозможно,
И невозможно всех перечесть.
 
С радостью они, славно трудились,
Каждый из них любил и творил.
Вели скромную жизнь, веселились,
Этим каждый почет заслужил.
 
Вновь идем мы знакомой дорогой,
Все здесь мило и помнится нам.
Ведь мы жили одною заботой,
Чтобы лучше жилось землякам.
 
Здесь прошли наши лучшие годы,
Их назад никогда не вернем.
Все тут было: веселье, невзгоды,
Вот об этом мы песню поем.

Валентина Церпиш
                   Річка Тернівка
Текла річка невеличка біля нашого села,
Називалася Тернівка ота річечка мала.
В ній вода текла прозора, берегами терен цвів,
Може так тому назвали, люди в ті часи її.
Текла вона між осокою багато дуже літ назад,
Своєю чистою водою напувала графський сад.
З тих пір спливло немало часу і не один минув рочок,
Замулилася Тернівка, лишився з річки потічок.
«Де живеш?» - було питають. «Там за садом, за двором,
Або за річкою, казали, а тепер - за рівчаком».
Якби ж то взятись усім людом: і старим, і молодим
Та розчистить річці груди, волю дать ключам отим.
Що б'ють із-під землі крізь товщу мулу,
Який на дно ріки впродовж віків лягав.
Не чутно вже давно її розгулу,
Ріка вмирає тихо без вагань…
Щоб знов вона була прозора й рибна,
Виднілась здалеку уся її глибінь,
Щоб знали цю Тернівку срібну
Ще багато наших поколінь.

                   Весна
Весна прийшла, природа оживає
У полі трактори давно гудуть.
Пташина з вирію додому повертає,
А ті, що зимували - вже гніздечка в'ють.
Вже пролісок цвіте, фіалка голубіє,
Зазеленіла на вербі кора,
Синичка пісеньку співає, як уміє.
Розкрити лист березі вже прийшла пора.
Весна іде і небо голубіє,
Купальниця пелюстки розкрива,
Трава сором'язливо зеленіє
І шпак своє обійстя підправля.
Весна іде до мене і до тебе,
Ступає лагідно, мов мавка по раю,
Нам час у поле йти, сіяти нам треба,
І дочекатися нового врожаю.

Немає коментарів:

Дописати коментар